Щодо юрисдикції спорів про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким порушено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі

Спір про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким порушено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі, залежно від суб'єктного складу має розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 року, розглянувши справу № 802/390/18-а.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанське» звернулося до адміністративного суду з позовом до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення ради, згідно з яким позивачем передано земельні частки-паї в оренду іншим особам. 

Товариство мало дозвіл на укладення договорів оренди даних земельних ділянок згідно розпорядження голови райдержадміністрації.

Проте, у подальшому сільська рада прийняла оскаржуване рішення, яким вирішила визначити перелік земельних часток-паїв, розташованих на території сільради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини та передати їх в оренду третім особам.

Товариство вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки саме йому законом надано переважне право на укладення договорів оренди землі на новий строк (поновлення договорів оренди), згідно розпорядження голови райдержадміністрації.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, та погоджується з доводами Сільради про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо поширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративних судів.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття відповідачем рішення про передачу в оренду фізичній особі-підприємцю та фермерському господарству земельних часток-паїв, на укладення договорів оренди щодо яких, на думку позивача, мав переважне право саме він. Як убачається з матеріалів справи, в подальшому між відповідачем та цими третіми особами укладено договори оренди щодо спірних земельних ділянок (часток-паїв). Тобто на підставі оскаржуваного рішення Сільради виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим. Оскільки позивач у справі обґрунтовує порушення своїх прав наявністю в нього дійсного речового права, зазначає про переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок (часток-паїв), наголошує на наявності у нього відповідних цивільних прав та інтересів, то такі права й інтереси залежно від суб'єктного складу спору можуть бути предметом захисту в порядку цивільного або господарського судочинства.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 802/390/18-а (провадження № 11-1268апп18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80427398 .

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак