Верховний Суд підтримав позицію Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 906/827/18, залишивши без змін Постанову суду від 09 квітня 2019 року.
Підставою для розірвання договору є не лише порушення стороною договору, а й наявність шкоди, завданої таким порушенням іншій стороні. Тобто вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Водночас у наведеній правовій нормі йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
До господарського суду звернулася фізична особа – громадянка П. з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське", укладеного між нею та фізичною особою – громадянином М., посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі. Також позивач просила скасувати рішення Загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформленого протоколом загальних зборів, в частині включення до складу його учасників громадянина М. та перерозподілу на його користь частки у розмірі 8400,00 грн., що становить 20% статутного капіталу товариства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач не виконав зобов'язання, покладені на нього оскарженим договором, не сплатив вартість частки у статутному капіталі СТОВ "Бондарівське" протягом встановленого договором строку, що є істотним порушенням умов договору. Крім того, позивач вважає, що для належного захисту її порушеного права необхідно скасувати рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське" в частині вступу відповідача до складу його учасників та перерозподілу часток у статутному фонді, внаслідок чого було внесено зміни в статут товариства.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що між громадянкою П. (продавець/позивач) та громадянином М. (покупець/відповідач-1) був укладений договір купівлі-продажу.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець передає у власність відповідачу-1 частку у статутному капіталі СТОВ "Бондарівське", що складає 20%, та становить 8400 грн., а також пов'язані з цією часткою корпоративні права. В свою чергу покупець приймає у власність цю частку та зобов'язується сплатити за неї грошову суму на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунок між сторонами за договором мав бути здійснений після підписання та нотаріального посвідчення цього договору шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий/картковий рахунок продавця, протягом 95 календарних днів з дня державної реєстрації змін до статуту товариства, що пов'язані із відчуженням частини частки у статутному капіталі товариства за цим договором. Розрахунок між сторонами мав підтверджуватися відповідним банківським платіжним дорученням.
Відповідно до п. 6.1. договору, у покупця виникає право власності на частку з моменту нотаріального посвідчення цього договору та з моменту державної реєстрації змін до статуту СТОВ "Бондарівське", що відображають перехід частки від продавця до покупця.
Зміна або розірвання цього договору допускається лише за взаємною згодою сторін; вчиняється в такій самій формі, що й цей договір (п. 8.2., п. 8.3 договору).
Даний договір посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі.
Разом з тим, у день підписання договору відбулись загальні збори учасників СТОВ "Бондарівське", оформлені протоколом, на яких були присутні позивач, яка володіла 100% часток статутного капіталу СТОВ "Бондарівське", а також запрошений в тому числі громадянин М. з порядком денним, зокрема, про вхід до складу учасників товариства на підставі договорів купівлі-продажу часток у товаристві (п. 2), про перерозподіл часток у статутному фонді товариства (п. 3) тощо.
За результатами загальних зборів було прийнято рішення, зокрема, про включення гр. М. до складу учасників товариства (п. 2), перерозподіл часток у статутному капіталі товариства та визнання за ним частки в статутному капіталі товариства вартістю 8400,00 грн., що складає 20% статутного капіталу товариства (п. 3.), про внесення змін до статуту товариства шляхом викладення статуту в новій редакції та затвердження нової редакції статуту товариства з дорученням на здійснення державної реєстрації нової редакції статуту товариства (п. 7).
Натомість гр.М. зобов'язання, покладені на нього договором купівлі-продажу не виконав, вартість частки у статутному капіталі СТОВ "Бондарівське" протягом встановленого договором строку не сплатив.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про розірвання обумовленого договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське" та визнання недійсним рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське" в частині вступу громадянина М. до складу його учасників та перерозподілу часток у статутному фонді.
Північно-західний апеляційний суд при розгляді справи виходив зокрема, з того, що відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що сторонами в договорі купівлі-продажу від 27.04.2018 не погоджені умови за якими можливе розірвання договору та повернення переданої частки продавцю.
Тому судом застосовуються загальні правила, закріплені у статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.
В кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Відповідні висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі №910/23976/16, від 10.10.2018 №910/319/18, від 20.11.2018 №910/1768/18.
При цьому, принцип справедливості вимагає, щоб було враховано при оцінці істотності порушення також і саму поведінку боржника, що порушив договір; яким чином ним було порушено вказаний договір; наскільки його дії чи бездіяльність розходяться з цілями, які ставила перед собою сторона у момент укладання договору.
Водночас, Північно-західний апеляційний господарський зазначив, що істотним є таке порушення умов договору, в результаті якого сторони не досягають цілей, обумовлених самим договором. Разом з цим, порушення умов договору не може вважатися істотним, якщо таке порушення може бути усунуте боржником.
Як зазначалося раніше, згідно умов оскаржуваного договору купівлі-продажу вартість частки у статутному фонді СТОВ "Бондарівське" становить 8400,00 грн., а розрахунок між сторонами за договором повинен бути здійснений після підписання та нотаріального посвідчення цього договору, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий/картковий рахунок продавця протягом 95 календарних днів з дня державної реєстрації змін до статуту товариства.
Тобто кошти відповідач-1 повинен був перерахувати позивачу до 07.08.2018, проте посилаючись на відсутність відомостей щодо розрахункового або карткового рахунку продавця, кошти у визначений договором строк не було перераховано.
Водночас, після відкриття провадження у справі відповідач-1, з метою виконання умов цього договору для передачі позивачу грошових коштів в розмірі 8400,00 грн., вніс відповідну суму у депозит приватного нотаріуса, що підтверджується квитанцією , яка знаходиться в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в наявності є виконання покупцем зобов'язання з прострочкою в оплаті.
В свою чергу виконання покупцем зобов'язання виключає можливість кваліфікувати дане порушення як істотне, що є підставою для розірвання договору.
При цьому у постанові зазначив, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій позивач не довела шляхом подання належних та допустимих доказів наявність шкоди, завданої їй внаслідок порушення відповідачем-1 умов Договору (у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди), розмір якої не дозволив би отримати позивачу очікуване при укладенні Договору. Відтак Верховний Суд погодився з висновком судів про відсутність передбачених наведеною правовою нормою підстав для розірвання Договору.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 2 липня 2019 у справі № 906/827/18 можна ознайомитися за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/82800713 .
Суддя-спікер Північно-західного АГС, кандидат юридичних наук Інна Розізнана
_03_03.png)
