Оскільки договір оренди землі не поновлено, у зв`язку з чим він припинив свою дію, отже в орендаря виник обов`язок повернути земельну ділянку.
У постанові від 15.10.2019 у даній справі Велика Палата Верховного Суду зокрема зазначила, що підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юридично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов`язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов`язки; набуття земельних прав та обов`язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
Закон України «Про оренду землі» також передбачає збереження орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку. Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі, що прямо передбачено нормою частини третьої статті 9 указаного Закону.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що договір оренди, укладений між сторонами у справі, не припинив свою дію у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, у таких правовідносинах відбулася заміна орендодавця - Луцької районної державної адміністрації на Городищенську сільську раду Луцького району Волинської області.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що попередніми судовими інстанціями у цій справі та судовими рішеннями у пов`язаній справі № 903/909/16 установлено, що договір оренди землі не поновлено, у зв`язку із чим він припинив свою дію, а отже, відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» та пункту 3.2.12 договору оренди в орендаря виник обов`язок повернути земельну ділянку, а у зв`язку із його тривалим невиконанням наявні підстави для повернення орендарем земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі в примусовому порядку.
Щодо права звернення прокурора з даним позовом до суду, то Велика Палата зазначила, що у даному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
На підтвердження неналежного виконання покладених законом та умовами договору оренди повноважень з боку Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області прокурор як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що указана сільська рада у грудні 2017 року самостійно зверталась до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, однак Господарський суд Волинської області ухвалою від 24 січня 2018 року у справі № 903/981/17 указану позовну заяву повернув позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому у подальшому орган місцевого самоврядування не вживав заходів щодо повернення земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області (в інтересах якої звернувся прокурор) про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року в справі № 903/129/18 можна ознайомитися за посиланням .
Суддя, секретар ІІ Судової палати
Північно-західного апеляційного господарського суду
Алла Гудак
_03_03.png)
