Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в один із таких способів, а саме: на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються, зокрема, без згоди власника - за рішенням суду.
Так зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2020, переглядаючи у касаційному порядку справу № 924/57/19 та залишаючи в силі постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у цій справі.
Зокрема, вказав, що правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
За змістом частин 3, 4 статті 1 цього Закону сфера його дії поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ). Разом із цим дія Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організації, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
У розумінні наведених положень всі гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) та які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Верховний Суд, зазначив, що переглядаючи справу та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації, у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, а отже і на правовідносини, що виникли у цій справі.
Суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи і наявні у ній докази та установив, що оскаржувана будівля є саме гуртожитком; цей гуртожиток увійшов до статутного фонду ЗАТ "Хмельницький дослідно-експериментальний завод", у подальшому реорганізованого у ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" (відповідач); доказів того, що цей гуртожиток збудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти у матеріалах справи немає, отже спірні кімнати у такому гуртожитку, зважаючи на положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", мають бути передані у комунальну власність територіальної громади м. Хмельницького.
При цьому суд апеляційної інстанції урахував, що дія зазначеного Закону спрямована на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків, які зверталися щодо забезпечення їх житлових прав, зокрема на приватизацію займаних кімнат, і дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб.
Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність затвердженої Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливості задоволення цього позову та не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку, встановленого законом; концепцію Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад відображено у Законі України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки", схвалено розпорядженнями Кабінету Міністрів України, зокрема, від 13.01.2010 № 83-р, вона не втратила чинності та передбачала можливість передачі гуртожитків шляхом поєднання зусиль центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у власності чи у господарському віданні яких перебувають гуртожитки, з урахуванням складення графіка передачі гуртожитків, які є об`єктами права державної власності, та визначення орієнтовних строків передачі гуртожитків, що не є об`єктами права державної власності та увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04 лютого року у справі № 924/57/19 можна ознайомитися за посиланням .
_03_03.png)
