Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підтримавпозицію Північно-західного апеляційного господарського суду, залишивши в силі його постанову від 2 грудня 2019 року в справі № 924/570/19.
Своїм рішенням апеляційний суд погодився з місцевим господарським судом про наявність підстав для стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних в сумах, заявлених Позивачем до стягнення, однак, врахувавши клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 50 відсотків, суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України , дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми належної до стягнення з Відповідача пені на 50 відсотків, а саме в сумі 1934364,08 грн.
Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Верховний Суд зазначив, що, здійснюючи розгляд клопотання Відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд апеляційної інстанції врахував, що Відповідач не є фактичним споживачем природного газу, а заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у зв`язку з несплатою Відповідачу коштів споживачами (населенням). Також апеляційним господарським судом враховано майновий стан Відповідача і те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення Позивачем збитків у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов’язань, тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, суд мав право зменшити суму належної до стягнення пені.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов’язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенніКонституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.04.2020 у справі № 924/570/19 можна ознайомитися за посиланням .
_03_03.png)
