Договір, що оскаржується, є оплатним договором про відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, оскільки за ним жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" .
У цьому договорі відсутні як обов'язковий суб'єктний склад сторін, так і вказівка на винагороду за передачу права вимоги у вигляді різниці між сумою переданої вимоги та отриманою первісним кредитором платою за таку уступку.
Оскаржуваний договір про відступлення прав за кредитними договорами, укладений між відповідачами, не порушує права і законні інтереси позивача, оскільки на час звернення позивача до місцевого господарського суду та ухвалення цим судом рішення припинились всі зобов’язання як за кредитними договорами і іпотечним договором, так і за договорами відступлення прав.
До такого висновку дійшов Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 10.02.2020 в справі № 924/348/19. З позицією суду апеляційної інстанції погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, залишивши обумовлену постанову без змін.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 23.06.2020 зазначив, що суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у позовній заяві та у рішенні суду першої інстанції належного обґрунтування порушення оспорюваними договорами прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів, а місцевий господарський суд належним чином не обґрунтував яким чином спірні договори порушують права та законні інтереси позивача як іпотекодавця за договором про відступлення прав за іпотечним договором, а тим більше за договором про відступлення прав за кредитними договорами, стороною яких (боржником) він не був, враховуючи, що спірні договори ніяким чином не впливають на обсяг зобов`язань позивача.
Верховний Суд не прийняв до уваги посилання позивача, як на підставу обґрунтування касаційної скарги, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, та Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 916/1253/15-г, від 30.09.2019 у справі № 910/16018/18, від 23.10.2019 у справі № 914/1918/18. Вказав, що матеріально-правове регулювання і фактично-доказова база (обставини справи та зібрані у ній докази) у цих справах є відмінними від встановлених обставин у цій справі, а отже доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження.
Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що у касаційній скарзі позивача також не міститься належного обґрунтування порушення його прав та/або законних інтересів. Наведене, безвідносно до інших обставин цієї справи, було достатньою підставою для відмови в позові. Тому Суд не вбачає необхідності у новій правовій оцінці відповідних інших обставин, оскільки це не впливає на результат розгляду справи в касаційній інстанції.
При цьому, Верховний Суд звернувся до власної правової позиції, викладеної у постанові від 28.04.2020 у справі № 910/6517/19.
Щодо суті спору:
Закрите акціонерне товариство „Старокостянтинівський хлібозавод" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договори про відступлення прав вимоги та про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" (відповідачем-2) та фізичною особою - гр.Т. (відповідачем 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорювані договори про відступлення права вимоги укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки відповідач-1 не може бути кредитодавцем за кредитним договором, адже він не є фінансовою установою, отже не може надавати фінансові послуги. Вважав, що оскаржуваний договір про відступлення права вимоги за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву) є договором факторингу.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області позов задоволено. В обґрунтування прийняття рішення суд зазначив, що укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" та гр.Т. оспорюваний договір про відступлення прав вимоги є договором факторингу. У силу закону недійсність договору про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачами, спричиняє недійсність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, який був укладений з метою забезпечення зобов'язання за кредитними договорами, право вимоги за якими ТОВ "ФК "Морган кепітал" (первісний іпотекодержатель) передало гр.Т. (новий іпотекодержатель).
Суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Хмельницької області скасував, прийняв нове рішення, яким в позові відмовив з мотивів, вказаних вище.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 924/348/19 можна ознайомитися за посиланням .
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак
_03_03.png)
