Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
З таким висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 04.03.2020 у справі № 902/701/19, погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до місцевого господарського суду з позовом, в якому просив зобов'язати ТОВ "Енера Вінниця" провести перерахунок плати за поставлену електричну енергію у липні 2019 року згідно укладеного між ними Договору. Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору відповідач надав позивачу акти про прийняття - передавання активної електричної енергії за липень 2019 року, проте, позивач не згоден здійснювати оплату за вказаними актами, оскільки вважає, що розрахунок ціни електричної енергії виконаний відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, позивач посилався на те, що відповідач самостійно змінив вартість постановленої електроенергії, враховуючи тарифи, затверджені НКРЕКП від 07.06.2019, при цьому зміни у договір сторони не вносили.
Господарський суд першої інстанції у позові відмовив з тих підстав, що вартість виставленої для оплати відповідачем позивачу електричної енергії була розрахована вірно, враховуючи чинні, на час проведення розрахунку тарифи, затверджені НКРЕКП.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, у своїй постанові від 04.03.2020 Північно-західний апеляційний господарський суд зазначив, що відповідачем не було дотримано умов договору, положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та самостійно в односторонньому порядку, без попереджень позивача, змінено вартість поставленої електроенергії, у зв`язку з чим, оскільки зміни у договір не вносились, відповідачу у липні 2019 року слід було застосовувати тариф, який застосовувався за попередні періоди постачання електроенергії.
Верховний Суд погодився з позицією Північно-західного апеляційного господарського суду. У своїй постанові від 28.07.2020 наголосив, зокрема, на дотриманні сторонами однієї із засад цивільного законодавства – свободі договору (п. 3 ч.1 статті 3 ЦК України). Зазначив, що розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України, їх положення визначають, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору. Закріпивши цей принцип у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Отже, обов`язковість укладення господарського договору має встановлюватися прямою вказівкою закону. Подібний висновок також наведено в постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 916/188/17.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, сторони уклали договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, за яким відповідач зобов`язався у 2019 році поставити позивачу електричну енергію, а останній прийняти і оплатити її в повному обсязі. Сторони у договорі погодили кількість та ціну електроенергії. Кількість постачання електроенергії за цим договором має бути зменшена сторонами в разі недостатнього фактичного фінансування вищестоящою установою, або збільшення тарифу згідно правових актів НКРЕКП. При цьому, договором сторони погодили, що учасник має право зменшити обсяг закупівлі електричної енергії залежно від реального фінансування видатків, або збільшення тарифу згідно правових актів НКРЕКП. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни у договір.
Із введенням з 01.07.2019 нового ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" до складу універсальних послуг як четверта окрема складова увійшов тариф на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго", який було введено в дію постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 і у липні 2019 року. Крім того, постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" введено тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
За змістом статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.
Відповідно до частини 3 п. 4 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів, зокрема, про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.
Водночас за загальним правилом, встановленим як господарським, так і чинним цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала відповідну вимогу/пропозицію). Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Верховний Суд зазначив, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було повідомлено позивача про зміну тарифів на послуги з постачання електроенергії, затверджені обумовленими постановами НКРЕКП, за відсутності відповідних змін, внесених до договору та відсутності погодженого між сторонами нового тарифу, відповідач не мав підстав для його застосування.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2020 року у справі № 902/701/19 можна ознайомитися за посиланням.
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак
_03_03.png)
