Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Докладніше можна ознайомитися за посиланням: https://nwag.court.gov.ua/sud4874/pres-centr/news/620471/
*********************************************************************
Magis amiсa venitas
Істина дорожча
Із латинської
Людство здавна прагнуло до ідеальних стосунків не тільки один між одним, а й у громадських інституціях. Про це писали утопісти в особі Томаса Мора, Томазо Кампанелли. Коли я зараз вивчаю правові питання на уроках громадянської освіти, то мою увагу привертає зображення Феміди, богині правосуддя, законів і порядку.
… Статна і видна жінка. Давні греки вважали, що вже саме зображення цієї високоповажної богині несе в особі дух добра і справедливості. Вони приносили пожертви Феміді і її чоловіку - верховному богу Зевсу. Схилялися у шані, а разом із тим вірили, що будуть мати захист. Не сумнівалися в істинності терезів, які Феміда тримала у руках. Не боялись меча у руках богині, бо він справедливо карав за зло, спричинене злочином. Згодом римляни зав’язали богині очі, адже правосуддя не повинно бачити перед собою людей. Воно визнає лише істину. Тому сучасні правники і знають вислів:«Ex facto oritur jus» (із факту виникає право).
* * *
Коли пристойні люди спотикаються об закони, значить-законодавці дурні або шахраї
Вільгельм Швебель, німецький публіцист
Моїх ровесників, дітей 21-го століття, називають поколінням Z. Часто критикують, що нічим не цікавимось, мало читаємо, не дуже глибоко мислимо. Почасти справедливо. Соціологія каже, що ми найбільше довіряємо своїм друзям. Психологи стверджують, що у нашому віці – це нормально.
Наші батьки більше довіряють церкві. Чимало схиляються до визнання армії. І зовсім мало серед них стверджують, що справедливість можна знайти у суді.
Один із моїх ровесників у соціальних мережах запропонував створити спеціальну територію, назвавши її не досить милозвучним словом «зона». Сюди він запропонував поселити високопосадовців, які б тут жили хоч би один місяць на мінімальну зарплату. При цьому підліток зауважив, що не хотів би, аби ці люди у чомусь обмежували себе, відмовляючи у найнеобхіднішому і у всьому тому, до чого звикли раніше.
Мені запропонували написати твір «Якби я був суддею…»
Правознавство я вивчала у дев’ятому класі. Питала вчителя про майнові права, намагалась для себе з’ясувати юридичні аспекти сімейних стосунків. Але коли дома обговорюють батьки новини про те, що злочинця у справжньому значенні цього слова випустили на волю під заставу, я бачу вираз їхніх облич. Та ж психологія стверджує, що емоції приховати важко. Іноді не треба слів. Все, як каже народна мудрість, написано на обличчі.
Коли чую, як довго триває судове засідання (іноді - роками!), дивуюсь, чому не спадає умовна пов’язка з очей Феміди. А може, то просто гарний символ, щоб не бачити істинного стану речей ?!
Звичайно, мій життєвий досвід дуже малий, щоб судити про такі серйозні речі. Школярських знань десятикласниці теж мало. Тим більше - правових. Від дорослих чую, що до ідеального вирішення судових питань нам ще дуже далеко, Є англійська мудрість: якщо правила не дозволяють виграти, джентельмени їх змінюють. Хтось дорікне, що так і наступає беззаконня і анархія. А якщо провести зміни на користь людяності і справедливості?! Хіба не так велить пов’язка Феміди?!
Тому суддею повинна бути Я.